Екскурсія з книгою в руці: для чого і як бібліотекареві варто проводити екскурсії містом


У сучасній діяльності бібліотек час від часу виникає необхідність організації екскурсійного обслуговування для читачів. Це й не дивно – сучасна бібліотека є скоріше інформаційно-соціальним центром, що пропонує своїм відвідувачам найрізноманітніші послуги. Наприклад, на 2017 рік у Херсонській централізованій бібліотечній системі заплановано чимало краєзнавчих заходів, а серед них – проект «Там, де живе душа і пам'ять», що передбачає й кілька екскурсій містом.

Але для багатьох бібліотекарів формат бібліотечно-краєзнавчої екскурсії містом залишається незвичним та й незрозумілим: адже якщо до екскурсії приміщенням бібліотеки чи до віртуальної екскурсії всі звикли, то проведення «класичної» екскурсії видається чимось не властивим нашій професії. І справді: є музеї зі своїм штатом професійних краєзнавців, є приватні туристичні компанії, що пропонують широкий спектр екскурсійних послуг. Чи варто бібліотекареві боротися за цю нішу?

Ми переконані – варто. Більше того, метою бібліотекаря має бути проведення екскурсії, що буде не схожою ні на комерційну, ні на музейну. Адже об’єктом для екскурсовода-підприємця є «яскраві» місця, які вражають екскурсанта емоційно, об’єктом екскурсовода-музейника є експонат або ж хронологічна послідовність епох. Об’єктом бібліотекаря, натомість, є книга і, відштовхуючись від цього, він може проводити екскурсію у індивідуальному стилі, що одразу ж зробить його помітним гравцем на умовному ринку екскурсійних послуг.

За законодавством України екскурсовод не потребує сертифікації (тобто ним може бути будь-яка обізнана в певній темі людина). Оскільки екскурсія бібліотекаря має розглядатися як просвітницький, а не комерційний проект (гроші ми не беремо), жодних дозвільних документів бібліотекар-екскурсовод не потребує.

Чи не головною проблемою, яка постає перед бібліотекарем, який вперше вирішив підготувати екскурсію містом для групи своїх читачів, є брак методичного матеріалу, спрямованого саме на нього. З цієї причини ми вирішили поділитися власним досвідом підготовки й проведення екскурсій містом. За основу ми взяли екскурсію містом Херсон 24 березня 2017 року (її ініціаторами стали відділ обслуговування юнацтва та організаційно-методичний відділ Центральної бібліотеки імені Лесі Українки). Але в пропонованому тексті ми звертаємося й до інших екскурсій та до узагальненого досвіду Херсонської централізованої бібліотечної системи.

На загальних принципах підготовки й проведення екскурсій містом ми спинятися не будемо – довідкової літератури достатньо, до того ж ми вважаємо це інтуїтивно зрозумілим процесом. Тому зосередимося саме на аспектах, що відрізняють екскурсію бібліотекаря від інших.
Вже на початку ми наголошували на тому, що головною відмінністю є опора на матеріали бібліотечних фондів під час підготовки до екскурсії і їхня популяризація під час неї. Загалом же можемо виділити чотири ключові аспекти.

Екскурсія Херсонською фортецею: біля фортечної криниці

1. Бібліотекар має список видань до екскурсії.

Бібліотекар повинен сформувати список видань з теми екскурсії (вважаємо, що це має бути не більше 10 назв – аби не «відлякувати» екскурсантів обсягом літератури). Назви книг з цього списку мають лунати під час екскурсії: і як посилання на джерело, звідки бібліотекар-екскурсовод запозичив той чи інший цікавий факт, і як дружня порада звернутися до того чи іншого видання та дізнатися більше.

Вважаємо, що після завершення екскурсії бібліотекар має роздати кожному з екскурсантів роздруківку рекомендованого списку літератури (з короткими анотаціями видань). При цьому список джерел самого бібліотекаря і рекомендований список зовсім не зобов’язані співпадати: адже готуючись до екскурсії бібліотекар може користуватися спеціальною фаховою літературою, а його аудиторія не завжди потребує такого читання (особливо якщо йдеться про учнів). Отже, рекомендований список має враховувати наступні параметри:
- особливості аудиторії (вік, рівень освіти, схильність до читання);
- доступність видання (ви повинні радити лише ту літературу, яка наявна у вашій бібліотеці).

Вважаємо можливим також поєднувати в рамках екскурсійної теми кілька форм роботи і, окрім створення рекомендаційного списку, створити, наприклад, виставку або тематичну поличку цих видань. Так ви зможете «вбити двох зайців»: готуючись до екскурсії, ви одночасно відберете літературу до виставки; з іншого боку читач, котрий зверне увагу на виставку, зацікавиться й вашою екскурсією (особливо, якщо виставка супроводжуватиметься рекламою екскурсій).

2. Бібліотекар демонструє книгу під час екскурсії.

Оптимальним вважаємо формат, коли бібліотекар, згадавши певне видання, одразу демонструє його під час екскурсії. Але це не завжди зручно – нести з собою багато книг досить довгий час не завжди можливо. Втім, вважаємо, що принаймні одне-два видання (найбільш яскраві) варто взяти з собою.

Звернемося до власного досвіду. Наша екскурсія проходить вулицею Ушакова, що до 1947 року носила ім’я Джона Говарда. Усі освічені херсонці чули це ім’я, тим більше, що на початку згаданої вулиці стоїть меморіал на честь Говарда, а обласний діагностичний центр на ній носить його ім’я. Однак не усі, а тим паче учні, достеменно знають чим саме уславилася ця людина.

Джон Говард (1726-1790 рр.) – це британський філантроп, який присвятив своє життя покращенню умов утримання у в'язницях Європи, та лікар, що досліджував епідемічні інфекційні захворювання. Влітку 1789 р. Говард прибув до Російської імперії. Певний час він перебував у Кременчузі, звідки переїхав до Херсона, де й оселився. У Херсоні Говард прагнув вивчити причини масової інфекційної захворюваності солдатів та матросів гарнізону, а також умови їхньої служби, оскільки в Європі ширилися небезпідставні чутки про вкрай жорстоке поводження з ними в Російській імператорській армії. На початку осені 1789 р. в Херсоні спалахнув епідемічний висипний тиф. За кілька місяців Говард став однією з жертв цієї хвороби.

Оповідаючи екскурсантам про Говарда, демонструємо їм англомовну книгу Тесси Вест про нього. Про цю непересічну постать є чимало публікацій, але на цій книзі ми спинилися свідомо.
West Tessa. The Curious Mr Howard: Lgendary Prison Reformer.
– London: Waterside Press, 2011. – 378 p.

Книга, що цілком присвячена одній людині, уже є доказом значимості цієї особи. Але книга, видана за кордоном іноземною мовою, свідчить про визнання героя нашої розповіді у світі – на емоційному рівні це не залишає екскурсантів байдужими. Навіть ті з них, що не володіють англійською, за допомогою такого прийому закарбовують у пам’яті розповідь екскурсовода.

3. Бібліотекар розповідає невідомі факти про звичні місця.

Оскільки бібліотекар постійно працює з бібліотечними фондами, він має доступ до інформації, яку пересічній людині знайти нелегко (особливо, якщо ця інформація не представлена в мережі Інтернет).

Наводимо власний приклад. Шлях екскурсії пролягає біля херсонського ЦУМу – і, здавалося б, годі розповісти щось справді цікаве про цю новобудову.

Херсонський ЦУМ

Але ми маємо доступ до таких видань:
- газета «Наддніпрянська правда» від 27 січня 1957 року (№ 19) [в Інтернеті відсутня].
- газета «Наддніпрянська правда» від 7 травня 1964 року (№ 107) [в Інтернеті відсутня].
- Година Н. О. Колекція меблів із зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею / Наталя Година. – Херсон: Гілея, 2012. – 36 с. [в Інтернеті відсутня].
- Костенко А. Абікулова М. Антична колекція Херсонського обласного краєзнавчого музею. Історія становлення (1890-1963 рр.). – Херсон, 2016. – 172 с. [на сайті бібліотеки «Чтиво»].
- В. А. Черников. Книжник Быстров / Владимир Черников [Электронный ресурс]. [на сайті Херсонської ОУНБ ім. О. Гончара].

Година Н. О. Колекція меблів із зібрання Херсонського обласного краєзнавчого музею.
– Херсон: Гілея, 2012. – 36 с.

Компілюючи ці матеріали, отримуємо справді цікаву інформацію, яку залюбки послухають екскурсанти:

У 1950-ті – 1960-ті роки у Херсоні існував неформальний краєзнавчий гурток, визнаним лідером якого був Євген Пилипович Мамаєнко, який тоді викладав латину в медичному училищі.

Відомий краєзнавець, він ще з початку 1920-х рр. співпрацював з легендарними херсонськими науковцями-істориками. В 1924 році разом з засновником херсонської археології Віктором Гошкевичем та його донькою Іриною Фабриціус брав участь в археологічній експедиції на Аджиголь (Миколаївщина). Пізніше, коли Ірина Фабриціус очолила Херсонський історично-археологічний музей (1925-1931 роки), він на волонтерських засадах допомагав роботі цього просвітницького закладу та уклав каталог «Фібули ХІАМузею» (який, на жаль, не зберігся до наших днів).

Протягом усього свого життя Євген Мамаєнко збирав приватні колекції марок, монет, бон та археологічних знахідок. У 1957 короткий нарис про нього опублікувала газета «Наддніпрянська правда». Журналіст поцікавився:

– І багато у Вас марок?

– Щоб дуже багато, я б не сказав. Так, приблизно тисяч п'ятнадцять буде.

Але найкоштовнішою власністю Євгена Пилиповича були колекція монет та приватна бібліотека. Окрасою своєї нумізматичної колекції краєзнавець справедливо вважав тетрадрахму Олександра Македонського, але були в нього й монети римських імператорів, і колекції монет новітніх часів – всього понад шість сотень.

Вражала і приватна бібліотека, у якій було чимало унікальних стародруків, а серед них – праця Себастіана Мюнстера «Опис усього світу», надрукована латиною в 1554 році. Таких видань у тогочасному Херсоні не мав більше ніхто.

Все це багатство Євген Мамаєнко зберігав у спадковому одноповерховому будинку з невеликим садочком в центрі міста (на цій ділянці згодом постав комплекс будівель херсонського ЦУМу).
За спогадами гостей, він приймав відвідувачів сидячи в оригінальному кріслі старовинної роботи, всі частини якого були вирізані з дерева і прикрашені вигадливим різьбленням. Спинку крісла увінчувала голобельна дуга з написом: «Тихіше їдеш – далі будеш», підлокітниками слугували дві сокири, леза яких вп’ялися в пеньки, а на сидінні «лежали» дві вирізьблені з дерева робітничі рукавиці.

В 1964 р. Євген Пилипович пішов з життя. Лише «Наддніпрянська правда» відгукнулася на це скромним некрологом, а в сучасному Херсоні лишилося мало згадок про нього: будинок знесено, оповите легендами крісло експонується в краєзнавчому музеї без згадки власника, в одній з небагатьох публікацій, де він побіжно згадується, Мамаєнка помилково названо Борисом Пилиповичем. Але саме такі люди, з дореволюційною освітою, добрим смаком та щирою закоханістю в рідний край за радянських часів були рушіями неформального краєзнавчого руху.

З наведених нами джерел лише одне (каталог меблів) придатне до показу екскурсантам (адже ми не можемо взяти газетні підшивки чи інтернет-джерело). Але цього достатньо: акцентувавши увагу на «кріслі Мамаєнка» ми одразу ж його і показуємо на сторінці каталогу, задовольняючи потребу екскурсантів у візуальному супроводі нашої розповіді.

"Крісло Мамаєнка"

4. Бібліотекар через послугу "екскурсія містом" запрошує до бібліотеки.

Немає сумніву, що на перших екскурсіях бібліотекаря будуть присутні виключно читачі його бібліотеки. Але, за умови фахового й цікавого проведення цих екскурсій, аудиторія зростатиме, долучатимуться й люди, які цікавляться рідним краєм, але з тих чи інших причин ще не знайшли своєї стежки до бібліотеки. Саме цих екскурсантів ми й маємо на меті залучити до читання.

Для зростання аудиторії екскурсій ми маємо також розгорнути «рекламну кампанію». Як мінімум на сторінці бібліотеки в соціальних мережах та на сторінці самого бібліотекаря. Коли подана на різних сторінках інформація не дублює одна одну, а взаємодоповнює, ми досягаємо найбільшого ефекту, але це не завжди можливо – написання різних текстів та добір ілюстрацій до них потребує часу.

На сторінках відділу обслуговування юнацтва, бібліотекаря-екскурсовода та
головній сторінці централізованої бібліотечної системи
з'являються дописи за підсумками екскурсії, але вони не повторюють,
а доповнюють один одного, подаючи інформацію про екскурсію з різних кутів зору

Оскільки невід’ємною частиною екскурсії бібліотекаря є популяризація книги, то й запрошення екскурсантів до бібліотеки виглядає у цьому контексті цілком логічним запрошенням до продовження спілкування з обраної теми.

За умови, що екскурсанти – Ваші читачі, можна також задавати «домашнє завдання» за темою екскурсії, «розв’язок» якого приноситимуть до бібліотеки. Найкраще ця методика працює з учнями і за погодженням з профільним педагогом.

Таким чином, ми виокремили чотири характерних особливості екскурсії бібліотекаря містом. Не наполягаємо на цій цифрі чи запропонованих методах проведення екскурсії, це лише авторський погляд. Але, з огляду на катастрофічну нестачу методичних порад бібліотекареві-екскурсоводу, сподіваємося наш досвід буде корисним фахівцям-бібліотекарям, що беруться за нову для них справу.

Антон Костенко,
завідувач організаційно-методичного відділу
Херсонської централізованої бібліотечної системи

Коментарі

  1. Замість книг можна взяти планшет,в який можна закачати старі фото об'єкту і обкладинки книг,з яких взято інформацію.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Нетрадиційні форми краєзнавчої роботи публічних бібліотек

Нові бібліотечні послуги

Сучасні методики інноваційних заходів (консультація)